Коли ж буде готова FP-9?
Нещодавно CEO та технічна директорка компанії Fire Point Ірина Терех дала велике інтерв’ю для Fedoriv Vlog. Після виходу розмови її цитати швидко розійшлися українськими медіа – інтерв’ю вийшло доволі провокативним.
“Коли всі називають себе Miltech-компаніями, то ми називаємо себе “Milftech”-компанією”, – пожартувала Терех, пояснивши, що нині “Milftech” уже є офіційною торговою маркою Fire Point.
Реакція та зміщення акцентів
Ці слова Ірини Терех миттєво підхопили ЗМІ, що повністю змістило фокус із найважливішого питання, відповідь на яке так прагне почути суспільство: коли українська балістика почне регулярно летіти по цілях у РФ?
Йдеться про FP-9 – балістичну ракету з заявленою дальністю до 850 км та масою бойової частини до 800 кг. Саме така дальність потенційно дозволяє діставати об’єкти в районі Москви.
І тут виникає головне запитання: коли FP-9 буде справді готова?
Раніше представники Fire Point називали зовсім інші строки. Наприкінці 2025 року компанія декларувала завершення робіт над FP-9 у першій половині 2026-го. Згодом Денис Штілерман очікував завершення необхідних випробувань і кодифікації вже в лютому. Зрештою строки знову змістилися.
30 вересня Ірина Терех заявила, що FP-9 перебуває на фінальній стадії, однак попереду ще серія випробувань, а розробку планували завершити до кінця осені.
Уже 3 жовтня Президент Володимир Зеленський у розмові з Reuters повідомив, що особисто контактував із розробником:
«Я запитав їх: “Де моя FP-9?” Нам потрібна FP-9. І я впевнений, що цієї осені FP-9 буде готова».
7 жовтня американське видання National Defense Magazine опублікувало матеріал із виступу Терех на конференції в Лондоні. За її словами, 4 жовтня FP-9 здійснила перший бойовий політ, якому передували близько 20 тестових пусків. Проте інформація про ціль та результати ураження залишається під грифом таємності.
Важливий нюанс: випробування не є серійним виробництвом
Терех прямо зазначила: FP-9 ще не можна вважати повністю завершеною розробкою. У Fire Point взагалі не говорять про досягнення умовного Technology Readiness Level 9 (TRL 9) – найвищого рівня технологічної готовності, коли система пройшла повний цикл розробки та готова до стабільного серійного використання.
І це принципова різниця. Перший бойовий пуск – це ще не серійне виробництво. За бажання можна виготовити одиничний екземпляр, здійснити запуск (який може навіть не досягти цілі) і відзвітувати про виконаний дедлайн. При цьому реальне серійне виробництво може залишатися питанням кількох наступних років. Саме тому до гучних заяв про успіхи варто ставитися без зайвої ейфорії: поодинокий пуск не гарантує здатності щомісяця випускати сотні ракет та систематично застосовувати їх на фронті.
А як щодо FP-7?
Якщо довкола FP-9 залишається багато невизначеності, то тактична балістична ракета FP-7 уже перейшла до практики. 1 жовтня Володимир Зеленський повідомив про її перше бойове застосування:
“Перше бойове застосування. Дякую за результат. Далі – виробництво”.
Точна ціль та результати застосування FP-7 офіційно не розкривалися. За даними Fire Point, FP-7 має дальність до 250 км і бойову частину до 200 кг. Раніше у відкритих джерелах фігурували інші цифри — дальність до 200 км і БЧ до 150 кг.
Тут виникає те саме запитання: чому мовчать про чіткі терміни налагодження серійного виробництва?
Виготовлення балістичних ракет – надскладний процес. У всьому світі лише 15–20 країн володіють повним циклом таких технологій.
Цілком таємно: хто контролює Fire Point?
Fire Point стала однією з найрозкрученіших приватних оборонних компаній України. Вона виробляє ударні БПЛА, крилату ракету FP-5 “Фламінго” та розробляє балістику.
Водночас до компанії виникає чимало запитань щодо прозорості фінансування, державних контрактів та розслідувань НАБУ. “Українська правда” раніше висвітлювала питання щодо її власності та ймовірного інтересу з боку бізнесмена Тимура Міндіча.
Попри стратегічний статус підприємства, структура його фінансів залишається закритою навіть для антикорупційних органів. За даними 5 каналу, Держфінмоніторинг понад півроку не надає НАБУ дані щодо руху коштів Fire Point.
В умовах війни секретність оборонних підприємств зрозуміла. Однак повна відсутність прозорості та незалежного контролю викликає занепокоєння: коли ключовий виробник ракетної зброї працює в інформаційному вакуумі, виникає ризик створення непрозорих приватних монополій за державні кошти.
До речі, прибутки компанії вражають. За даними Центру протидії корупції, який отримав відповідь на офіційний запит від Міністерства оборони України, за два роки Fire Point отримала державних контрактів на купівлю лише БПЛА на астрономічну суму – понад 107,44 мільярда гривень. З них 56,74 млрд грн припадає на 2025 рік, а ще 50,70 млрд грн – на 2026 рік.
А що з “нападом” на Штілермана?
На початку жовтня у медіа з’явилася новина про нібито замах на співвласника та головного конструктора Fire Point Дениса Штілермана.
Військовий журналіст Сергій Ауслендер із посиланням на власні джерела заявив, що під Києвом на Штілермана було скоєно напад, унаслідок якого той отримав поранення, а охоронець загинув. Невдовзі сам Штілерман вийшов на зв’язок, а у Fire Point назвали цю інформацію вигадкою. Правоохоронці факт нападу публічно не підтвердили.
Тим часом на шпальтах The Wall Street Journal одна за одною з’являються публікації про Fire Point – і в жодній немає ані натяку на критику. Автори одного з найвпливовіших американських видань воліють не згадувати ані про інтерес Міндіча, ані про скандали довкола оборонного бюджету чи невиконаних обіцянок, ані про неоднозначне минуле Дениса Штілермана. Така демонстративна мовчанка свідчить про одне: усі чотири матеріали мають рекламний характер. До речі, вартість лише однієї рекламної шпальти у WSJ перевищує $180 тисяч.
Саме тут криється ключова проблема – інформаційний шум, яким оточена Fire Point. Коли фактичні строки готовності ракет постійно зміщуються, а системи не досягли рівня TRL 9, гучні заяви про “Milftech”, реклами на сотні тисяч доларів, фейкові деталі про “замахи” виглядають як спроба переключити увагу суспільства.
ЩО МАЄМО?
Один бойовий пуск свідчить лише про проходження чергового етапу випробувань. Це не означає наявності серійного випуску чи сформованих ланцюжків постачання.
Постійне перенесення термінів показує реальну складність розробки балістики, однак занадто оптимістичні публічні обіцянки формують у суспільстві марні очікування.
Блокування доступу НАБУ до фінансових даних Fire Point створює серйозні корупційні ризики в стратегічно важливій галузі.
Потреба у тверезому оцінюванні. Успіх ракетної програми вимірюється не кількістю ексклюзивних інтерв’ю чи гучних заяв, а систематичними постачаннями готових ракет у війська.